Аморальна моральність?
Хто вони і що зробили?
Про діяльність Національної експертної комісії з питань захисту суcпільної моралі мало хто чув із незацікавленого кола до початку 2009 року. Хоча й вона була створена 2004-го року як постійно діючий державний експертний і контролюючий орган. На сайті Національної експертної комісії повідомляється, що вона має право проводити у межах своєї компетенції перевірку діяльності засобів масової інформації, юридичних осіб усіх форм власності, що займаються організацією видовищних заходів та діяльністю з обігу продукції сексуального чи еротичного характеру або такої, що містить елементи насильства і жорстокості.
Розголоси щодо її дій почалися із рекомендацій заборони мультсеріалу “Сімпсони” та розважальної передачі “Камеді клаб”(української та російської версій) і обурень щодо цих заборон. Потім продовжилося зняттям з продажу книжки українського сучасного письменника Олеся Ульяненка “Жінка його мрії” та тиражу соціокультурного журналу “ШО” знову ж таки через цю книжку. Влітку НЕК(Національна експертна комісія) не дозволила презентування в Україні фільму “Бруно” з коміком Сашою Коеном. Ці події викликали протест та резонанс у опозиціонерів та неприхильників Комісії з питань захисту суспільної моралі.
Думки людей з приводу “корекції” чи то “регулювання” впливу різного виду мистецтва(адже саме його кінцевих продуктів найбільше стосуються заборони) розділилися. Дехто вважає Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі недоречною та зайвою у житті як демократичної держави, так і людей загалом. Є й ті, хто ніби й не проти цієї Нацкомісії, але все-таки вважають деякі заборони надто жорстокими, а деякі дії – перебільшеними. І, звісно, як і у кожній ситуації, є прихильники Нацкомісії, які обґрунтовують це тим, що бажають зникнення аморальності з телебачення, літератури тощо.
Але що таке мораль для кожного? Чи є якісь її визначення? Що, на думку Нацкомісії, є неприйнятним для мозкового споживання?
Як повідомило у січні цього року громадсько-політичне видання «Прес-центр»: “Нацрада в кінці грудня отримала рішення Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі з висновками щодо деяких програм і передач, які транслювалися в ефірі телекомпаній і які порушують чинне законодавство у сфері захисту суспільної моралі.
Нацрада рекомендує дотримуватися розпоряджень Національної експертної комісії щодо серіалу «Сімпсони», який транслювала телекомпанія «М1»,і розважальної передачі «Comedyclub” (російська і українська версії), яка транслювалася в ефірі «Нового каналу» впродовж серпня і вересня 2008 року.”
Хоча у тексті й зазначено, що Нацрада “рекомендує” зняти з транслювання вище перераховані програми, це слово все-таки в дійсності має вагу “наказує”.
Заборонили і дозволили. Ульяненко та "Сімпсони"
У лютому 2009року НЕК затвердила експертний висновок, згідно з яким книжка “Жінка його мрії” українського прозаїка Олеся Ульяненка визнана “порнографічною”. Йшлося саме про змалювування письменником статевого акта у своїй книзі. Олесь Ульяненко подав позов до суду і – переміг. Якповідомила“Телекритика”: “Окружний Адміністративний суд Києва 26 листопада затвердив мирову угоду між Національною експертною комісією з питань захисту суспільної моралі та письменником Олесем Ульяненком. Цю інформацію «Телекритиці» підтвердив літературний агент Ульяненка Євгенія Чуприна. Сторони домовилися про те, що НЕК відкличе свій висновок, в якому експерти визнають роман «Жінка його мрії» порнографічним, а автор приведе текст книги у відповідність до чинного законодавства. Для цього він зробить невеликі літературні правки по тексту. За словами літературного агента, з тексту вилучено слова (такі як «кінчати» і «член») та змінено речення «Він засунув їй палець в анус» на «Він ніжно вкусив її за вушко».”
Журналіст Анатолій Ульянов, відомий своєю позицією проти НЕК, прокоментував цей “мир” так: “Коли письменник зобов'язується вносити “невеликі літературні правки” перед судом і цензорами, він перестає бути письменником. Мир з цензорами не може бути перемогою. Перемогою може бути лише та ситуація, коли цензори програють.”
Раніше до так званого перемир'я Нацкомісії з Олесем Ульяненком інформаційне агентство "е-Крим" повідомило, що у Національній експертній комісії з питань захисту суспільної моралі визнали, що рекомендації заборонити показ по телебаченню мультфільму "Сімпсони" були помилкою. "Хочу сказати, що це була помилка, -пояснив на прес-конференції у Сімферополі голова Нацкомісії з моралі Василь Костицький, - на той момент у нас ще не було висновків експертної комісії. Мені особисто, як батькові, вони ("Сімпсони") не подобаються, але спроби заборонити їх в інших країнах не мали успіху". Варто згадати, що тільки після виходу рекоменації про заборону “Сімпсонів” відправили на експертизу. При цьому перевірили лише одну серію, на яку скаржилося найбільше людей.
А "Бруно" то не пройде
Влітку ж цього року вся увага щодо дій Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі переключилася на заборону показу фільма про журналіста-гомосексуала “Бруно”. Як повідомляє “Українська правда”, Міністерство культури і туризму ухвалило відповідне рішення на основі висновку експертної комісії з питань поширення і демонстрації фільмів при відомстві, пояснили в компанії. У міністерстві вирішили, що демонстрація фільму "Бруно", в якому присутні гомосексуальні сцени, ненормативна лексика і відверта демонстрація статевих органів, може завдати моральної шкоди населенню.” Україна стала першою країною, де офіційно заборонили прокат “Бруно”. Відразу за нами таке ж рішення про заборону прийняла й Білорусія. Як повідомляє портал «tsn.ua”, начальник репертуарного відділу "Кіновідеопрокат" Ольга Боговарова сказала, що цей фільм не представляє художнього інтересу і може бути цікавий лише вузькому глядачеві.
Важко об'єктивно розглядати думку пані Боговарової, коли лише кілька експертів з Нацкомісії з питань захисту суспільної моралі суб'єктивно обирають що дивитися та читати мільйонам людей у нашій країні.
Варто також згадати і про неймовірну популярність нового фільма з Сашою Коеном, адже, як повідомили «tsn.ua”, фільм про Бруно став лідером північноамериканського кінопрокату і лише за вікенд він заробив 30,4 мільйони доларів. Отже, він є аж не надто для “вузького глядача”, або ж таких глядачів надто багато.
Оголена акція під Верховною Радою
Чергові заборони Національною експертною комісією з питань захисту суспільної моралі відразу знаходять своїх прибічників та опозиціонерів. Одними з останніх стали Олександр Володарський та його анонімна подруга, які 2 листопада провели “оголену” акцію “Єбись за комісію з моралі” під стінами Верховної Ради України(така назва фігурує у більшості ЗМІ, але автор спростував це у своєму блозі). Вони імітували статевий акт. Після кількахвилинної акції на місце прийшли міліціонери. Невідомій дівчині вдалося утекти, а Олександра Володарського затримали і більше місяця утримували у Київському СІЗО. За свій нестандартний вияв неприязні НЕК, як повідомляє «Хроніка самозахисту», він може наступні 4 роки провести у в’язниці. Адже слідчий Печерського райвідділу міліції повідомив,що затриманому інкримінують злочин, передбачений ч.2 ст.296 Кримінального кодексу України(групове хуліганство). Після затримання Володарського Україною пішла хвиля протестів. Її підхопив Київ, Луганськ, Черкаси, Хмельницький, Харків. На сайті «Давление света» почали підписувати петиції про звільнення художника з-під варти. І ці петиції дісталися Президента України Віктора Ющенка. Як повідомляє портал «Громадський спротив України», 30 листопада мітингуючі за звільнення Олександра Володарського під Секретаріатом Президента таки докричалися до Голови держави. Ющенко пообіцяв розібратися, а на питання, якими були б його дії, якщо акція художника та його подруги відбувалася б не під Верховною Радою, а під стінами Секретаріату, відповів, що був би толерантнішим. Дехто із прибічників Володарського каже, що акція була не допрацьована, і що головний її учасник сам винен у тому, що не зник з її місця події раніше, а лишився спілкуватися з пресою. Та питання тут постає у іншому: чому за роздягання у центрі Києва йому «світить» 4 роки ув’язнення? Також варто згадати те, що причиною самої акції стала діяльність Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі. Як повідомила «Давлению света» подруга Володарського, яка брала участь в акції: «Я – громадянка України. І я хочу, щоб у моїй країні слово Свобода було не порожнім. Серед організаторів акції були люди з інших країн, у тому числі і з Росії. Але їх поєднувало одне бажання: зробити цю країну вільною». Під такими словами мається на увазі зробити Україну вільною від цензури. Саме тому неоднаразово опозиціонери НЕКу кажуть: «Цензуру на цензуру»!
Що про діяльність НЕК думають інші?
Сучасний український письменник Сергій Жадан висловився у «Новинарі» після чергової заборони НЕК(тут вже йдеться про книгу Адольфа Гітлера «Моя боротьба») так: «Найгірше, що зараз на місцях, в регіонах створюються підрозділи "комісії по моралі" на громадських засадах – люди навіть грошей за це не хочуть, їм лише дай відчути себе в ролі інквізитора, в ролі цензора. Це "професійні українці", політичні марґінали, які вважають, що основну небезпеку українській державі несуть художники–авангардисти та незалежні журналісти. Думаю, вони справді переконані, що населення вчать матюкатися письменники, що молодь примушують вживати наркотики кінорежисери, а школярів підсаджують на трамадол музиканти».
За словами Сергія Гайдая, політтехнолога, директора із стратегічного планування агенції "Гайдай.Ком", будь–яка комісія із захисту суспільної моралі – явище деструктивне. Як тільки ви створюєте щось заборонене, виникає нездоровий ажіотаж. Отже будь–яка заборона шкодить суспільній моралі. "Боротися потрібно "за", а не "проти" – такий головний принцип роботи з громадською думкою.
Також своєю позицією про НЕК з “Новинарем”поділився Анатолій Ульянов, на думку якого, його сайт “Проза” закрили саме з ініціативи цієї комісії. “Панове моралісти так і не змогли засвоїти уроки історії – будь-яка заборона лише підігріває інтерес до "забороненого плоду" і не вирішує проблем, але створює нові. Не дивно, що в цивілізованих країнах таких комісій не існує – є інституції абсолютно інших типів, ступеня ефективності й акуратності”.
У своєму інтерв’ю для порталу «Телекритика» Голова Національної експертної комісії Василь Костицький, який очолює її з червня 2008 року, каже: „Мабуть тим і відрізняється людина від інших живих організмів, що окрім розуму, їй присуща мораль. І ці дві речі підняли людину над всім живим світом.” Щодо НЕК він каже, що вона Україні потрібна, адже стоїть на сторожі не лише моральних підвалин суспільства, але й національної безпеки.
Як сказав директор департаменту „Адміністрація львівського міського голови” Олег Березюк, морально – це не завжди добре, не завжди модно, це не завжди задоволення. Морально – це те, що відповідає за те, щоб вам було добре.
Кожна людина має свої визначення моралі. Мораль однієї людини може вважатися аморальною для іншої. І знову ж таки за словами Олега Березюка: „Мораль – збірка неписаних правил, що сприймаються як аксіома”.
Маю лише одне питання: Чи потрібно писати оті неписані правила і подавати їх у вигляді законів? Конституція України є, може ще й кодекс моралі видати? Мораль — особиста річ. Якщо формуватимуться її загальноприйняті “дозволено” та “не дозволено”, то вони все одно суперечуватимуть чиїмось визначенням. Та і загальноприйнятими це важко назвати, адже їх зовсім не загал формує.
Але, попри усіляки протести та петиції, Національна комісія з моралі ще існує. І хтозна що матиме статус наступного “забороненого плода”.
