Стаття 9 Закону України «Про захист суспільної моралі» № 1296-IV від 20.11.2003 регламентує «умови і порядок ліцензування діяльності з обігу продукції сексуального чи еротичного характеру». Цією статтею встановлюється відповідальність державних органів за ліцензування вказаного виду діяльності, а саме, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Міністерства культури і туризму України, і «центрального органу виконавчої влади у сфері інформації» (цей термін недостатньо чітко визначений, бо під ним можна розуміти як Національну раду з питань телебачення та радіомовлення, так і Міністерство юстиції України). 19 березня 2009 року було підписано «Хартію про партнерство заради інформаційних прав і свобод та захисту суспільної моралі» між Національною експертною комісією з питань захисту суспільної моралі, Національною радою з питань телебачення і радіомовлення, віце-прем'єр-міністром України Іваном Васюником та загальнонаціональними телеканалами[1]. Держкомтелерадіо, яка є однією зі сторін, що підписали Хартію, ініціювала законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту суспільної моралі"[2], який знаходиться на розгляді у НЕК[3]. Законопроектом передбачається внесення змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», що уможливить фактичну реалізацію статті 9 Закону України «Про захист суспільної моралі». Особливої уваги заслуговує розділ 7 пояснювальної записки до проекту закону «Про внесення змін…», який стосується питання громадського обговорення. Цікаво, що у пояснювальній записці, що оприлюднена на сайті Держкомтелерадіо розділ 7 сформульований наступним чином: «Проект Закону України не потребує проведення консультацій з громадськістю». Для порівняння можна заглянути до подібного розділу (розділ 7) пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про об'єднання громадян», який свідчить про схвалення зазначеного законопроекту як громадськістю в ході обговорення його з представниками недержавних організацій під час круглих столів, так і міжнародними організаціями, в тому числі Радою Європи, ОБСЄ та тематичною підгрупою ООН[4]. Враховуючи важливість питання ліцензування будь-якої діяльності у зв'язку з ризиками «обмеження громадянських свобод, хабарництва та нечесної конкуренції», як зазначено у інформаційному бюлетені Міжнародного центру перспективних досліджень щодо ризиків для суспільства, що містить ліцензування інтернет-провайдерів[5], намір імплементувати статтю 9 Закону «Про захист суспільної моралі» викликає обґрунтовані побоювання щодо можливості відчутної деморалізації українського суспільства.