Протягом останніх чотирьох років в Україні ми спостерігаємо, як влада намагається обмежувати свободу вираження  думок, використовуючи для цього норми Закону «Про захист суспільної моралі» та створивши для його реалізації Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі.

Аналіз діяльності Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі  без перебільшення свідчить про спроби впровадження цензури засобів масової інформації та творів мистецтва.

Норми Закону «Про захист суспільної моралі», які дозволяють досить широке трактування, обмежують свободу висловлення думок і створюють сприятливе підґрунтя для зловживань з боку правоохоронних органів.

Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі в своїй діяльності незаконно перебирає повноваження правоохоронних органів та судової системи. Діяльність цього органу не прозора, доцільність його існування раціонально не обґрунтована.

Навчене помилками 20 століття, європейське суспільство надзвичайно обережно ставиться до спроб держав регулювати такі тонкі сфери як мораль. В країнах Європи, прагнення до стандартів яких декларує український уряд, питання визнання незаконним контенту ЗМІ та художніх творів вирішуються у судовому порядку. При чому позов з  вимогою визнання незаконності змісту може подати будь-який державний орган чи приватна особа. Таким чином, створення додаткового квазісудового органу, який витрачає гроші платників податків, намагається обмежити свободу висловлення думок журналістів та працівників мистецтва, суперечить чинному законодавству України й елементарному здоровому глузду.

Норми закону «Про захист суспільної моралі» й діяльність НЕК протирічать нормам української Конституції та міжнародних угод, ратифікованих Україною, які забороняють ухвалювати закони, які обмежують існуючий об’єм прав. Таким чином, можна констатувати, що український парламент прийняттям закону «Про захист суспільної моралі», а Кабінет міністрів створенням НЕК, грубо порушили норми Конституції та міжнародних угод, ратифікованих Україною.

Крапку у цьому питанні міг би поставити Конституційний Суд, визнавши закон «Про захист суспільної моралі» неконституційними. Але відсутність в Україні інституту індивідуальної конституційної скарги робить неможливим оскарження цього нормативного акту.

Ані президент України, ані Омбудсман, ані депутатський корпус (котрі, відповідно до  основного закону, могли б ініціювати розгляд цього питання в Конституційному Суді) не поспішають оскаржувати закон, який відкриває широке поле для зловживання і дозволяє контролювати активність громадянської спільноти.

Норми закону, які допускають занадто широке тлумачення, дозволяють владі під слушним приводом захисту моральних цінностей дуже просто розправлятися з інакодумцями. Очевидно, що представники усіх гілок влади мають намір використовувати закон «Про захист суспільної моралі» і НЕК для наступу на свободу висловлення думок, контролю над активністю ЗМІ та громадянською спільнотою.

Ми вважаємо Закон України «Про захист суспільної моралі» і діяльність створеної для його реалізації національної експертної комісії з захисту суспільної моралі такими, які обмежують свободу висловлення думок, гарантовану Конституцією України і Європейською Конвенцією про захист прав людини і основних свобод. Подібне порушення нашою країною обов’язків, узятих перед  світовою спільнотою, украй негативно впливає на імідж України й чревате серйозними санкціями з боку міжнародних структур.

Відсутність консолідованої реакції суспільства у відповідь на послідовні дії влади, спрямовані на обмеження прав та свобод, заохочує на нові й нові порушення. Назріла необхідність об’єднання зусиль громадських та культурних активістів, організацій громадської спільноти для системної протидії спробам влади ввести цензуру засобів масової інформації та витворів мистецтва, а також будь-яким іншим спробам української влади обмежити свободу висловлення думок у нашій країні.

*******************************

На протяжении последних 4 лет в Украине наблюдаются попытки властей ограничить свободу выражения мнений, с использованием для этой цели норм Закона «О защите общественной морали» и созданной для его реализации Национальной экспертной комиссии по защите общественной морали.

Aнализируя действия Национальной экспертной комиссии по защите общественной морали (далее по тексту «НЭК») можно без преувеличения говорить о попытках введения цензуры средств массовой информации и художественных произведений. 

Нормы Закона «О защите общественной морали», допускающие слишком широкое толкование,  ограничивают свободу выражения мнений и создают благоприятную почву для злоупотреблений со стороны правоохранительных органов. 

Национальная экспертная комиссия по защите общественной морали в своей деятельности незаконно перебирает на себя полномочия правоохранительных органов и судебной системы. Деятельность этого органа непрозрачна, целесообразность его существования рационально не обоснована. 

Наученное ошибками 20 столетия, европейское сообщество с большой осторожностью относится к попыткам государств регулировать такие тонкие сферы, как мораль. В странах Европы, стремление к стандартам которых декларирует украинское правительство, вопросы признания незаконным контента СМИ или художественных произведений решаются в судебном порядке. При этом иск с требованием признания незаконности содержания может подать любой государственный орган или частное лицо. Таки образом, создание дополнительного квазисудебного органа, который, расходуя деньги налогоплательщиков, пытается ограничивать свободу выражения мнений журналистов и деятелей искусства противоречит и действующему законодательству Украины, и элементарному здравому смыслу. 

Нормы закона «О защите общественной морали» и деятельность НЭК противоречит нормам украинской Конституции и международных договоров, ратифицированных Украиной, которые запрещают принимать законы, ограничивающие существующий объем прав. Таким образом, можно констатировать, что украинский парламент, приняв закон «О защите общественной морали», а Кабинет министров, создав своим указом НЭК, грубо нарушили нормы Конституции и международных договоров, ратифицированных Украиной.

Точку в данном вопросе мог бы поставить Конституционный Суд, признав закон «О защите общественной морали» неконституционным. Но отсутствие в Украине института индивидуальной конституционной жалобы делает невозможным обжалование данного нормативного акта. 

И президент Украины, и Омбудсман, и депутатский корпус (которые, согласно основному закону, могли бы инициировать рассмотрение этого вопроса в Конституционном Суде) не спешат обжаловать закон, дающий широкое поле для злоупотреблений и позволяющим контролировать активность гражданское общества.

Нормы закона, допускающие слишком широкое толкование, позволяют власти под благовидным предлогом защиты моральных ценностей попросту расправляться с инакомыслящими. Очевидно, что представители всех ветвей власти намерены использовать закон «О защите общественной морали» и НЭК для наступления на свободу выражения мнений, контроля над активностью средств массовой информации и гражданского общества.

Мы считаем Закон Украины «О защите общественной морали» и деятельность созданной для его реализации Национальной экспертной комиссии по защите общественной морали такими, что ограничивают свободу выражения мнений, гарантированную Конституцией Украины и Европейской Конвенцией о защите прав человека и основных свобод. Подобное нарушение нашей страной обязательств, взятых перед мировым сообществом, крайне негативно влияет на имидж Украины и чревато серьезными санкциями со стороны международных структур.

Отсутствие консолидированной реакции общества в ответ на последовательные действия власти, направленные на ограничение прав и свобод, поощряет новые и новые нарушения. Назрела необходимость объединения усилий общественных и культурных активистов, организаций гражданского общества для системного противодействия попыткам власти ввести цензуру средств массовой информации и произведений искусства, а так же любым иным попыткам украинской власти ограничить свободу выражения мнений в нашей стране.