Історія з невинною дитячою книжкою яскраво свідчить про незахищеність українських дітей від некомпетентності чиновників, кимось поставлених оберігати дитячу мораль від невідомо яких згубних впливів.

З нагоди Міжнародного дня захисту дітей, який традиційно відзначається 1 червня, ініціативна група небайдужих батьків до останнього сподівалася провести бодай невеличку акцію на підтримку дитячого «Видавництва Старого Лева». Двома тижнями раніше, 15 травня, у видавництво надійшов офіційний документ від Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі. Чиновники отримали сигнал, що видавці популярних книжок для дітей цю саму суспільну мораль порушують. Причому – системно, злісно, а головне – п’ятий рік поспіль.

Хто не знає: претензії у державної структури, яку назвали Нацкоммором, виникли до смішної книжечки британського письменника Джеремі Стронга «Знамениті сіднички мого братика». Причому - увага! - про існування українського перекладу цієї книги моральна комісія довідалася лише тепер, через п’ять років після того, як твір побачив світ у згаданому видавництві. Тобто за цей час українські діти, включно з моїм сином, встигли не просто прочитати пародію на звичаї сучасного рекламного бізнесу Британії, а й вирости! Скажімо, тим, хто прочитав книжку про сіднички в 11 років, тепер уже стукнуло шістнадцять, і вони вже навіть отримали паспорти. Абсолютно не підозрюючи про ступінь власного морального занепаду.

Ця історія лише на перший погляд недолуга та демонструє тотальну некомпетентність українських чиновників у всьому, що стосується культури та виховання дітей. Насправді вона має дуже багато «але» та застережень.

Наприклад, чому моралісти вимагають від видавців надати примірник «Знаменитих сідничок…» для ознайомлення та незрозумілої нормальним людям «моральної» експертизи, а не засилають людину в книжковий магазин, якщо вже так припекло рятувати наших дітей? Яка взагалі потреба звертати увагу на книгу, видану аж 5 років тому? І за якими критеріями оцінять завдану нею шкоду моралі наших дітей? Серед яких – мій син, якому я особисто купив «Знамениті сіднички…», які він перечитав уже шість (!) разів. Між іншим, мій хлопець закінчив третій клас із похвальною грамотою – як дитина, котра показала високі результати саме в читанні та загалом у гуманітарних науках. А вправлявся в читанні та тренуванні пам’яті він, серед іншого, на «Знаменитих сідничках…».

Далі – Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі перебуває в стадії ліквідації. Такого органу не буде за розпорядженням, між іншим, особисто Президента України. Отже, НЕК, надсилаючи подібні листи, не просто демонструє, як поводиться агонізуюча рептилія. Ця майже ліквідована установа діє за межами правового поля. Навіть при всій умовній дії українських законів це доведе будь-який більш-менш кваліфікований юрист.

Наступне питання. Нехай у НЕК є ще час поборотися за моральну безпеку наших дітей. Але висувати подібні вимоги діючий закон «Про захист суспільної моралі» приписує лише в тому випадку, якщо образи дітей використовуються в продукції порнографічного чи еротичного характеру. До якої дитячі книжки Джеремі Стронга вже точно не належать! Адже в себе на батьківщині, в Британії, це дитячі бестселери, що продаються на чільних місцях у престижних книгарнях. Що, в Британії, на думку НЕК, теж не все гаразд із станом суспільної моралі? Тож на якій підставі заяву стосовно цієї дитячої книги взагалі прийняли до розгляду?

Нарешті – закон «Про захист суспільної моралі» з третьої спроби проштовхнув у парламенті народний депутат Леонід Черновецький у 2003 році. Моральне обличчя самого Леоніда Михайловича ставить під сумнів навіть чинна влада, не кажучи вже про всіх киян, мером яких мільйонер на прізвисько Космос так і не став. Ось яким документом керується в своїй роботі сумнозвісна Нацкомісія.

Історія з невинною дитячою книжкою яскраво свідчить про незахищеність українських дітей від некомпетентності й низького рівня загальної освіти тих чиновників, які кимось поставлені над нами, батьками, оберігати дитячу мораль від невідомо яких згубних впливів. Але є й страшніші свідчення чиновницької тупості. Зокрема – група народних депутатів вирішила забути про міжпартійні чвари. Представники Партії регіонів, БЮТу, НУНСу та ще двох, менш значущих політсил, об`єдналися та знайшли спільну мову, зареєструвавши 22 травня законопроект, що передбачає штраф за пропаганду насильства та жорстокості. Точніше: якщо автор напише, видавець – видасть, продавець – продасть, а покупець – купить книжку, яка пропагує насильство та жорстокість, кожен із цих аморальних типів буде оштрафований на чималу суму.

Як ви розумієте, під «пропагандою насильства» може розумітися будь-яка подібна сцена, потрібна автору в контексті повного розкриття свого творчого замислу. Тобто, якщо Штірліц у «Сімнадцяти миттєвостях весни» лупить Холтоффа по голові пляшкою, розбиваючи голову людини до крові, це – яскравий приклад культу жорстокості. Не кажучи вже про будь-який збірник українських народних казок: убиваючи Змія, Кирило Кожум’яка демонструє приклад жорстокого поводження з рідкісними тваринами.

Так можна зайти дуже далеко. І свідчення тому – неможливість провести акцію протесту проти дій НЕКу по відношенню до відзначеного численними преміями дитячого видавництва. Виявляється, офіційні структури, які могли надати приміщення та підтримку… не дуже хочуть зв’язуватися з моральною комісією. Адже в якості покарання досить реально отримати звинувачення в розбещенні неповнолітніх. Через те захист дітей від чиновницького свавілля – справа і право лише наші, батьківські…

Джерело: http://glavred.info/archive/2012/06/01/171548-5.html