ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01025, м. Київ, вул.Десятинна,4/6, тел. 278 43 43

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ                      15 год. 16 хв. 25 грудня 2009 року

№ 3/712

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., суддів Кочана В. М. та Арсірія Р. О., при секретарі судового засідання Миколаєнко І.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрі Медіа Україна ГмбХ» 

до  Національної  експертної  комісії  України  з  питань захисту суспільної моралі

Третя особа      Керівний    центр    «Патріарша   Курія»    Української Греко-Католицької церкви

про     визнання протиправним та скасування рішення

У судовому засіданні 25 грудня 2009 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрі Медіа Україна ГмбХ» (надалі -також «Позивач», ТОВ «Фрі Медіа Україна ГмбХ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі (надалі - також «Відповідач»), за участю Керівного центру «Патріарша Курія» Української Греко-Католицької церкви (надалі - також «Третя особа») та з урахуванням уточнених позовних вимог просило про визнання протиправним та скасування рішення Національної експертної комісії І країни з питань захисту суспільної моралі № 4 від 23 жовтня 2008 року відносно газети «Блік».

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі № 4 від 23 жовтня 2008 року є незаконним та таким, що прийняте з грубим порушенням процедури його прийняття, а, відтак, підлягає скасуванню.

Представником Позивача в судовому засіданні було зазначено про те, що оскаржуване рішення Відповідача є проявом цензури в розумінні Закону України «Про інформацію», а також воно не ґрунтується на висновках відповідних спеціалістів чи експертів.

Рішення Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі № 4 від 23 жовтня 2008 року, на думку представника Позивача, підписано особою (Костецьким В. В.), яка не має повноважень, оскільки при її обранні на посаду Голови Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі, як вказав представник Позивача, було порушено процедуру обрання, визначену статтею 18 Закону України «Про захист суспільної моралі».

В судовому засіданні представник TOB «Фрі Медіа Україна ГмбХ» також зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення Відповідачем було грубо порушено принципи гласності, відкритості та прозорості, передбачені статтею 4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», оскільки його прийняття відбувалося без запрошення представника Позивача, що, на думку його представника, є протиправним.

На думку представника TOB «Фрі Медіа Україна ГмбХ», зображення скульптури Мартіна Кіппенбергера «Спочатку ноги» є художнім твором класичного та світового мистецтва, тому положення Закону України «Про захист суспільної моралі» взагалі не поширюється на відносини щодо аналізу даного зображення на відповідність вимогам даного закону.

Представники Відповідача - Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі, - в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

В обґрунтування заперечень на позов представниками Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі було зазначено про те, що рішення Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі № 4 від 23 жовтня 2008 року прийнято на законних підставах, при наявності кворуму, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про захист суспільної моралі» та Положенням про Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі.

Представник Відповідача також зазначив про те, що згідно з вимогами Закону України «Про захист суспільної моралі» запрошення представника Позивача на розгляд справи в спірних правовідносинах є правом Відповідача, а не його обов'язком, відтак, відповідні твердження представника Позивача про порушення принципу гласності та відкритості є безпідставними та необгрунтованими.

В обгрунтування правомірності звернення Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі до Генеральної прокуратури України та Міністерства юстиції України з відповідними заявами про вжиття заходів реагування представник Відповідача посилався на передбачене статтею 19 Закону України «Про захист суспільної моралі» право Відповідача вносити пропозиції стосовно притягнення засобів масової інформації та їх керівників, які порушують законодавство у сфері захисту суспільної моралі, до передбаченої законом відповідальності.

В обґрунтування правомірності висновків Відповідача, викладених у його рішенні, представник Відповідача також звернув увагу на наявність звернення Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі до відповідних установ, спеціалістів та експертів, які здійснюють діяльність в галузі мистецтва та художньої критики та висновки, прийняті в результаті проведених ними досліджень.

Представник Третьої особи - Керівного центру «Патріарша Курія» Української Греко-Католицької церкви, - в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, вказавши на їх неправомірність.

На думку представника Третьої особи, фотознімки, розміщені у відповідних номерах газети «Блік», є інформацією порнографічного характеру, а також інформацією, яка демонструє неповагу до релігійних святинь та ображає релігійні почуття віруючих.

Таким чином, як зазначив представник Третьої особи, рішення Відповідача № 4 від 23 жовтня 2008 року є законним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України та прийняте у межах компетенції Відповідача. 

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представників Позивача, представників Відповідача, представника Третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про захист суспільної моралі», Положенням про Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року № 1550.

Правові основи захисту суспільства від розповсюдження продукції, що негативно впливає на суспільну мораль визначено Законом України «Про захист суспільної моралі» (надалі також - «Закон»).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону змістом державної політики у сфері захисту суспільної моралі є створення необхідних правових, економічних та організаційних умов, які сприяють реалізації права на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному стану населення.

Основними напрямами державного регулювання обігу інформаційної продукції, що впливає на суспільну мораль, є, зокрема, недопущення пропаганди в електронних та інших засобах масової інформації культу насильства, жорстокості, поширення порнографії (пункт 2 частини 2 статті 5 Закону).

Державний нагляд за додержанням вимог цього Закону та чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі в межах своєї компетенції здійснюють Міністерство культури і мистецтв України, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство юстиції України, Міністерство освіти України, Міністерство внутрішніх справ України, Генеральна прокуратура України, Державна митна служба України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі (стаття 15 Закону).

Статус Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі визначено статтею 17 Закону.

Так, з метою реалізації та додержання вимог чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі, обігу продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру, продукції, що містить пропаганду культу насильства, жорстокості і порнографії, створюється Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі (далі - Національна комісія).

Національна комісія є постійним позавідомчим державним експертним і контролюючим органом, який діє відповідно до цього Закону та чинного законодавства України і є відповідальним за утвердження здорового способу життя, належного стану моральності суспільства, контролює обіг продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру (частина 2 статті 17 Закону).

Частиною 3 статті 17 Закону визначено, що рішення Національної комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для розгляду центральними і місцевими органами влади, засобами масової інформації всіх форм власності, а також фізичними та юридичними особами. Національна комісія має право залучати державні органи та їх представників, а також на договірних умовах окремих спеціалістів для надання й аналізу інформації у сфері захисту суспільної моралі.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону Національна комісія формується з провідних діячів культури, мистецтва, науки і освіти, психіатрів, сексопатологів, фахівців у галузі інформації та інших, які рекомендуються для участі у роботі Національної комісії установами і організаціями, в яких вони працюють.

Основними завданнями Національної комісії є, зокрема, контроль за дотриманням чинного законодавства України у сфері захисту суспільної моралі (частина 1 статті 19 Закону).

Правовий статус та процедуру діяльності Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі визначено Положенням про Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року № 1550 (надалі також - «Положення»). 

Відповідно до пункту 1 Положення Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі є постійно діючим державним експертним і контролюючим органом.

Основними завданнями Комісії є: проведення експертизи продукції, видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру та продукції, що містить елементи або пропаганду культу насильства, жорстокості, порнографії; проведення аналізу процесів і тенденцій, що відбуваються у сфері захисту суспільної моралі, розроблення для органів державної влади та органів місцевого самоврядування рекомендацій з їх правового регулювання; здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері захисту суспільної моралі (пункт 4 Положення).

За результатами моніторингу періодичних друкованих видань на предмет відповідності чинному законодавству про захист суспільної моралі Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі прийнято Рішення № 4 від 23 жовтня 2008 року.

Вказаним рішенням виявлено порушення законодавства газетою «Блик» (реєстраційне свідоцтво КВ № 11203-83Р від 11 травня 2006 року), а саме:

-   у номері 104 (592) за 14 травня 2008 року газети «Блик» на сторінці 10 розміщене фото молодих жінок, яке супроводжували наступні написи: «неАнгельские подарки - надувные мегапенисы. Девушки сказали, то это правильный размер» та «Даря фаллосы, «Авиаторы» стеснялись и хихикали»;

-   у номері 194 (682) за 1 вересня 2008 року газети «Блик» на сторінці 16 розміщене фото зображення жаби, розіп'ятої на хресті, з пивним келихом та яйцем у лапах, а також Папи Бенедикта XVI між фото зображеннями розіп'ятої жаби та напіводягненої жінки;

у номерах 194 (682) за 1 вересня 2008 року та 104 (592) за 14 травня 2008 року газети «Блик» на сторінці 16 розміщені фото напівоголеної жінки;

та вирішено визнати фото зображення, розміщені у номерах 194 (682) за 1 вересня 2008 року та 104 (592) за 14 травня 2008 року газети «Блик», інформацією:

-   1.1. у номерах 194 (682) за 1 вересня 2008 року та 104 (592) за 14 травня 2008 року, на сторінці 16 - еротичного характеру;

-   1.2. у номері 104 (592) за 14 травня 2008 року, на сторінці 10 - порнографічного характеру;

-   1.3. у номері 194 (682) за 1 вересня 2008 року, на сторінці 16 - такою, що демонструє неповагу до релігійних святинь та ображає релігійні почуття віруючих.

Відповідно до пункту 2 Рішення Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі № 4 від 23 жовтня 2008 року Відповідачем направлено до Генеральної прокуратури України клопотання про можливість застосування заходів прокурорського реагування до газети «Блик» у зв'язку з виявленими порушеннями.

Разом з тим, у зв'язку з неодноразовими порушеннями редакцією газети «Блик» вимог законодавства про захист суспільної моралі, Відповідачем прийнято рішення звернутися до Міністерства юстиції України з поданням розглянути питання щодо можливості позбавлення редакції газети «БЛИК» свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації (пункт 3 оскаржуваного рішення).

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрі Медіа Україна ГмбХ», яке є засновником газети «Блік», вважає рішення Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі № 4 від 23 жовтня 2008 року незаконним та таким, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є рішення Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі № 4 від 23 жовтня 2008 року, як рішення суб'єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, Суд звертає увагу на те, що відповідні твердження представника Позивача про відсутність у відповідних фото зображеннях, розміщених в газеті «Блік» елементів еротики, порнографії, як і відсутність в зображенні скульптури Мартіна Кіппенберга «Спочатку ноги» ознак демонстрації неповаги до релігійних святинь та образи релігійних почуттів віруючих, є необгрунтованими з огляду на те, що визначення вказаних обставин є дискреційними повноваженнями Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі, втручання в які виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Завданням адміністративного суду завжди є контроль легальності, тобто відповідності рішення суб'єкта владних повноважень вимогам закону щодо процедури прийняття рішення, врахування імперативних вимог чинного законодавства при його прийнятті тощо.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення.

В обґрунтування незаконності оскаржуваного висновку представники Позивача посилалися, зокрема, на порушення права представника Позивача на участь при прийнятті оскаржуваного рішення.

Компетенцію Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі визначено статтею 19 Закону.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону до обов'язків Національної комісії належить: аналіз теле-, радіо-, відеопродукції, репертуару кінотеатрів, кіно-, відеоустановок, відеозалів, друкованої продукції засобів масової інформації, а також видовищних заходів стосовно їх відповідності вимогам чинного законодавства щодо захисту суспільної моралі; попередження розповсюдження та заборона демонстрації фільмів, програм, інформаційних матеріалів, видовищних заходів тощо, які завдають шкоди моральності суспільства; консультативна допомога органам державної влади і місцевого самоврядування, установам і організаціям всіх форм власності, фізичним і юридичним особам з питань державного регулювання і контролю за обігом продукції і видовищних заходів сексуального характеру; створення бази даних (каталогу) всіх видів продукції сексуального характеру і продукції, що містить елементи еротики, насилля і жорстокості; створення архіву та бібліотеки матеріалів еротичної проблематики, порнографічного характеру та матеріалів, що пропагують насилля і жорстокість; моніторинг практики застосування законодавства з питань захисту суспільної моралі, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення; організація та проведення науково-практичних конференцій, семінарів з актуальних питань утвердження моральності у суспільстві, встановлення міжнародних зв'язків та вивчення досвіду роботи відповідних зарубіжних організацій; розгляд скарг громадян про порушення вимог законодавства у сфері захисту суспільної моралі та вжиття належних заходів реагування відповідно до своїх повноважень.

Частиною 3 статті 19 Закону визначено права Відповідача.

Так, Національна комісія має право: отримувати від усіх органів державної влади і місцевого самоврядування, засобів масової інформації документи, інформацію щодо їх діяльності з питань, визначених цим Законом; отримувати копії фільмів, аудіо-, відеозаписи теле- і радіопрограм, продукцію друкованих засобів масової інформації, необхідні для виконання своїх завдань та проведення експертизи; проводити у межах своєї компетенції перевірки діяльності засобів масової інформації, установ і організацій всіх форм власності, що займаються діяльністю з обігу продукції і видовищних заходів сексуального характеру, а також продукції, що містить елементи насилля і жорстокості; викликати на свої засідання представників теле-, радіокомпаній, демонстраторів відеофільмів, редакторів друкованих засобів масової інформації, організаторів видовищних заходів сексуального характеру для отримання інформації та роз'яснень з питань їхньої діяльності; вносити пропозиції стосовно притягнення засобів масової інформації та їх керівників, які порушують законодавство у сфері захисту суспільної моралі, до передбаченої законом відповідальності; ініціювати питання про припинення дії ліцензії на діяльність з обігу продукції і видовищних заходів сексуального характеру, за умови виявлення порушень цього Закону.

Відповідно до пункту 6 Положення Комісія має право, зокрема, запрошувати на свої засідання для одержання інформації та роз'яснень з питань їх діяльності представників теле- і радіокомпаній, демонстраторів відеофільмів, редакторів друкованих засобів масової інформації, організаторів видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру.

Таким чином, аналіз вищевказаних норм права свідчить про те, що виклик Відповідачем на свої засідання редакторів друкованих засобів масової інформації для отримання інформації та роз'яснень з питань їхньої діяльності є правом Відповідача, а не його обов'язком.

Припис норм статті 19 Закону та пункту 6 Положення є диспозитивним, та повинен застосовуватися (реалізовуватися) Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі на власний об'єктивний розсуд, враховуючи, насамперед, критерій доцільності, необхідності та обґрунтованості (тобто, можливості відповідних роз'яснень представника Позивача (в спірних правовідносинах) мати вплив на висновки Відповідача при прийнятті ним рішення).

При цьому, суд звертає увагу на те, що Відповідач не мас повноважень щодо безпосереднього притягнення до відповідальності.

Відтак, твердження представника Позивача про те, що на засіданні фактично відбувалося вирішення Відповідачем питання щодо позбавлення свідоцтва про державну друкованого ЗМІ без участі його представника, є надуманим, та лише

[СТОРІНКА 9 ВІДСУТНЯ]

Під цензурою Суд розуміє контроль держави над прилюдними виявами думки і творчості, яка, як правило, проявляється у придушенні вияву певних ідей, торкання певних тем або вживання певних слів.

Відповідно до статті 45-1 Закону України «Про інформацію» цензура як вимога, спрямована до засобу масової інформації, журналіста, головного редактора, організації, що здійснює випуск засобу масової інформації, його засновника (співзасновника), видавця, розповсюджувача, попередньо узгоджувати інформацію, що поширюється (крім випадків, коли така вимога йде від автора цієї інформації чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав на неї), та/або як накладення заборони (крім випадків, коли така заборона накладається судом) чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб заборонена.

Суд звертає увагу на те, що Позивачем у даному випадку невірно тлумачиться поняття «цензура». Так, якщо чинним законодавством встановлено заборону чи необхідність дотримання певних вимог (ліцензування, відповідні дозвільні процедури тощо), правовідносини, що виникають при проявах таких думок чи творчості, за своїм змістом не є цензурою.

Вказані правовідносини є виключно реалізацією суб'єктом владних повноважень наданої законом компетенції щодо дотримання положень та вимог чинного законодавства України.

Так, в спірних правовідносинах, між Позивачем та Відповідачем має місце вищезазначений тип правовідношення, з огляду на наступні норми закону.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону виробництво та обіг у будь-якій формі продукції порнографічного характеру в Україні забороняються.

Критерії віднесення продукції до такої, що має порнографічний характер, встановлюються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері культури та мистецтв.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону виробництво та обіг у будь-якій формі продукції еротичного характеру та продукції, що містить елементи насильства та жорстокості, дозволяються виключно за умови дотримання обмежень, встановлених законодавством.

Забороняються виробництво та розповсюдження продукції, яка, зокрема, пропагує неповагу до національних і релігійних святинь (частина 3 статті 2 Закону).

Стаття 6 Закону містить заборону обігу предметів та продукції порнографічного характеру.

Умови розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру визначено статтею 8 Закону.

•

Статтею 9 Закону визначено умови та порядок ліцензування діяльності з обігу продукції сексуального чи еротичного характеру.

Водночас, статтею 1 Закону умови продажу і розповсюдження друкованої продукції сексуального чи еротичного характеру.

Відтак, Суд звертає увагу на те, що Законом України «Про захист суспільної моралі» встановлено заборону щодо розповсюдження продукції порнографічного характеру та перелік визначених вимог та умов щодо розповсюдження продукції еротичного характеру. Дотримання вказаних заборон та умов є імперативним обов'язком відповідних суб'єктів, які здійснюють діяльність в цій галузі.

Відтак, рішення Відповідача № 4 від 23 жовтня 2008 року, є результатом легітимної діяльності Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі щодо реалізації наданих їй законом повноважень (компетенції) та не є цензурою в розумінні чинного законодавства України.

Щодо пояснень представника Позивача про те, що оскаржуване рішення підписано особою, яка не має повноважень, Судом не приймається до уваги у зв'язку за наступним.

Суд звертає увагу на те, що порушення процедури прийняття особи на публічну службу є предметом іншого, аніж в даній адміністративній справі, судового провадження.

Суду не було надано доказів на підтвердження того, що Позивач, який вважає, що при прийнятті Голови Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі було допущено порушення процедури прийняття, звертався в установленому законом порядку до судових органів щодо легітимності зайняття відповідно особою посади голови Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі, як не надано відповідних рішень судових органів, які б свідчили про порушення такої процедури.

Відтак, вищевказані посилання представника Позивача про порушення процедури прийняття голови Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі не підтверджуються жодними доказами, є його особистою суб'єктивною думкою, яка не має юридичного значення при розгляді даної адміністративної справи.

Аналогічно, не підтверджуються жодними засобами доказування посилання представника Позивача на наявність меншого обсягу повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення в інших членів Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі.

Пояснення представника Позивача щодо протиправності направлення Відповідачем до Генеральної прокуратури України клопотання про можливість застосування заходів прокурорського реагування до газети «Блік» у зв'язку з виявленими порушеннями, а також звернення до Міністерства юстиції України з поданням розглянути питання щодо можливості позбавлення редакції газети «Блік» свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації, є необгрунтованими, оскільки спростовуються положеннями чинного законодавства України.

Так, частиною 3 статті 19 Закону визначено право Відповідача вносити пропозиції стосовно притягнення засобів масової інформації та їх керівників, які

порушують законодавство у сфері захисту суспільної моралі, до передбаченої законом відповідальності.

Таким чином, Суд звертає увагу на те, що зміст вищевказаної норми права спростовує твердження представника Позивача щодо протиправності звернення Відповідача до Генеральної прокуратури України та Міністерства юстиції України з відповідними пропозиціями, оскільки право на таке звернення входить до компетенції Відповідача, тобто є законним правом.

Стосовно неправомірності звернення Відповідача, зокрема, до Міністерства юстиції України. Суд звертає увагу на те, що Відповідачем запропоновано Міністерству юстиції України, як органу, який здійснює відповідно до законодавства державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності (пункт 22 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 року № 1577), розглянути питання щодо можливості позбавлення редакції газети «Блік» свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації, тобто у вказаному органу не рекомендовано прийняти конкретного рішення щодо даного питання.

Посилання представника Позивача на порушення Відповідачем права Позивача на інформацію, оскільки ним не було отримано оскаржуваного рішення, спростовується підписом посадової особи редакції газети «Блік» на оскаржуваному рішенні.

Суд також звертає увагу на те, що посилання представника Позивача на те, що положення Закону України «Про захист суспільної моралі» не поширюються на зображення скульптури Мартіна Кіппенбергера «Спочатку ноги», як на художній твір класичного та світового мистецтва, не знайшли свого підтвердження за результатами розгляду адміністративної справи, оскільки представником Позивача не надано, а Судом не встановлено обставин на підтвердження належності вказаної скульптури до числа художніх творів класичного та світового мистецтва.

Таким чином, проаналізувавши вимоги чинного законодавства в сфері захисту суспільної моралі та матеріали справи, Суд приходить до висновку про те, що рішення Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі № 4 від 23 жовтня 2008 року прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України в сфері суспільної моралі, а також є таким, що винесене з дотриманням процедури його прийняття, отже, є законним.

Висновки, викладені в оскаржуваному рішенні Відповідача, які прийняті в результаті реалізації ним наданих чинним законодавством дискреційних повноважень, підтверджуються наявними в матеріалах справи висновками відповідних спеціалістів в сфері захисту суспільної моралі.

Рішення Відповідача щодо звернення до компетентних органів з пропозиціями щодо вжиття передбачених законом заходів в зв'язку з порушенням Позивачем Закону України «Про захист суспільної моралі», є законним правом Відповідача, яке було реалізовано ним у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність

суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Рішення Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі № 4 від 23 жовтня 2008 є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке оскаржується в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено

що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведе судом  їх  переконливості,  а  частиною   1   статті  71   Кодексу  адмін:. ті судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системної — положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9. 99. 100. 158. 159. 160. 161. 162, 163. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Окружний

адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ

В задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями   185-187 КАС України, тяжа подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом  двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяві про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.