хочу, перш за все, подякувати за вчорашній вечір і за Вашу ініціативу. У другу чергу, хочу відразу ж попросити вибачення за мою українську, бо паскудний совок зробив із мене таку потвору, що не розмовляє по-людськи жодною із республіканських мов.
Тепер по суті. Вчора все було дійсно чудово: яскраві уривки з талановитих творів, приємна атмосфера і висока мета. Ви попіарились і трішечки поагітували, що ми всі прекрасно розуміємо, бо самі такі, а в загалі то, просто потішили публіку, бо всі нареготалися досхочу. Думаю, всі погодяться, що Ви – справжнісінький постмодерний український авангард, кумири молоді і надія пригніченого громадянського суспільства. Останнє начебто давно чекає на щось таке на зразок руху опору, і хоче відчути себе здатним впливати на перебіг подій замість пасивного споглядання безкінечних знущань и принижень. Ви праві, коли кажете, що суспільство інфантильне. Ми не запрограмовані бути політично значимою одиницею. Але ж Ваші погляди на громадський опір, здається, не менш інфантильні, що дуже дивно, беручи до уваги Ваші часті подорожі і знайомство зі зрілими політичними культурами. Ваше Звернення – то є добра, але очевидно недостатня річ. Люди, що були вчора в залі можуть запропонувати свою енергію, але від лідерів (ініціаторів, ідеологів, як кому більш до смаку) залежить, як ця енергія буде використана, і чи не буде вона змарнована. Тут має бути рівне партнерство – енергія в обмін на ідеї. Оте Ваше пойло в термосі не робило Вас ані креативними, ані рішучими. Бо кому, як не Вам, слід чітко знати, як написати слово «ХУЙ» на стіні так, щоб не було тупо (то не моє запитання, а не знаю чиє, але воно дуже правильне). До речі, пане, що поцікавився як вирішити цю нагальну проблему, думаю, для початку Ви можете щонайменш додавати підпис до Вашого меседжу на зразок: «ХУЙ. АнтиНЕК», щоб було хоча б зрозуміло, що Ваша дія є телеологічно виправданою, а не просто пусканням слини при виді матюків.
Мої подальші зауваження можна викласти тезово для зручності:
- Рух, або як організувати громадський спротив. Тут, я думаю, історія наводить багато прикладів, з яких можна дечому навчитися. По-перше, Ви кажете, що чим більш неформальщини, тим сильнішим буде опір. Це неправильно, бо Ви плутаєте поняття контркультури з неорганізованим рухом. Я дозволю собі переформулювати Ваш вираз: чим більше контркультури, тим дієвішим є опір. А неорганізованість – це лише прояв відсутності сформованого інституту громадянського суспільства; і доки влада залишається в руках політиків, причому всі три її гілки, і навіть четверта – ЗМІ, і «закон» і «правосуддя» на їх боці, тим падлюкам нічого не вдіється. Пригадайте хоча б, що сталося з сумнозвісною «Капелою» в фільмі Юрія Маміна «Бакенбарди». Натомість, все, що традиційно було в арсеналі громадських активістів – це людська гідність, правда, віра в єдину ідею, солідарність. Тому треба людей, що прислухаються до Вас, переконати, за які ідеали вони мають боротися, і до чого їх боротьба може призвести. Окрім Звернення не зайвим було б написати Маніфест на зразок тих, що були в сюрреалістів, дадаїстів, російських та італійських футуристів, або ще краще чеської Хартії 77. Треба чітко сформулювати цілі і методи їх досягнення. Не забувайте, до речі, що часто не всі учасники опору мають почуття міри, і може статися таке як із групою Баадер-Майнхоф в Німеччині в 70х, тому це велика відповідальність розпочати такий рух, і Вашим безпосереднім завданням є нагадувати учасникам про його ненасильницький характер. Думаю також, що співробітництво з міжнародними молодіжними рухами за права людини, що мають досвід з мобілізації мас та організації заходів, могло би бути дуже корисним українцям. Адже ми нічим не гірші за італійців чи чехів, і саме зараз маємо нагальну потребу висказатися поза офіційним політичним форматом, то чому б нам не зробити це грамотно? Ми всі програли ці вибори, але у нас вдосталь часу до наступних, щоб сформулювати і висунути свої вимоги.
- Ідея, або що таке мораль. Тут, на мою думку, важливо провести чітку межу між мораллю та цензурою. Скажіть, що Ви розумієте під мораллю на відміну від Василя Костицького. Наприклад, особисто я був би дуже проти того, щоб Василь і НЕКовці піклувалися про мораль моїх діточок, бо чому це я буду їм довіряти? На відміну від Бога, питання моралі не в їх компетенції, тому вони – лише рекреація совкової Спілки Письменників, і через посилену цензуру пролягає шлях хіба що до соцреалізму. А батьки самі мають опікуватися вихованням своїх чад і нести відповідальність за стан їхньої моралі. Натомість, батьки, що байдужі до виховання – то є аморально (навіщо тоді народжувати, і коїти такий злочин?); балаканина про свободу слова, коли в країні панує цензура – теж аморально; обіцянки електоратові вивести війська з Іраку та Афгану, і замість цього продукування істерії навколо Ірану, Пакистану і Мавританії – знов ж таки аморально; патякання про відродження національної культури, і одночасне розкрадання бюджетних коштів, що відведені на культурні заходи – аморально; заповнення ефіру уйобіщними серіалами і реаліті шоу, що калічать українські мозки, і одночасна заборона такої природної речі як порнуха – аморально; споювання народу і замовчування можливості лобіювання законодавства щодо легалізації психоделіків – аморально… Думаю, знайдеться багато розумніших за мене людей, що можуть доповнити цей список більш доречними і влучними прикладами.
- Нарешті, комунікація, або як нам знайти одне одного. Панове, ми живемо в інформаційний вік, тому це навіть соромно – не надати присутнім контактів під час заходу. Хоча б мейли, куди адресувати свої питання та пропозиції. А в загалі то, невже це складно відкрити спеціальний форум, створити веб-сторінку, або блог, а ще краще якусь гугл-групу, щоб всі були добре поінформовані про заходи та події, і щоб люди могли обговорювати свої проблеми та сумніви? Це ж не потребує великих інвестицій.
На цьому згортаю свою писанину. Дуже сподіваюся, що хтось із зацікавлених мене почує, а ще більше – що в когось будуть більш цікаві і цінні ідеї з цього приводу.
З повагою і подякою,
Олег Годлецький
Учасник руху «АнтиНЕК»
