№ 1-329/10
ВИРОК
Іменем України
09.09.2010 року м. Київ
Печерський районний суд м. Києва в складі :
головуючого судді
Підпалого В.В.
при секретарях
Голуновій М.Ю., Табалі Я.В., Зененко В.Р., Полтавець А.І.,
за участю прокурорів
Байдюка Д.А., Бевзенко Ю.П., Бондура Д.В., Менчиця С.Є., Нідзельська О.О., Панчишина М.Я., Яценка В.І.
захисників
ОСОБА_13 та адвоката ОСОБА_14,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва справу по обвинуваченню:
ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луганська, українця, громадянина України, з неповною вищою освітою, працюючого на момент вчинення злочину на посаді лаборанта в університеті ім. Фрідріха (Німеччина), неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч. 2 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Так, 02.11.2009 р. близько 16 год. 00 хв., біля буд. № 5 по вул. Грушевського у м. Києві ОСОБА_15 діючи у групі та спільно із невстановленою органами досудового слідства особою, навпроти Верховної Ради України, маючі на меті отримати найбільш публічну значимість та публічний резонанс своїх дій грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось винятковим цинізмом, демонстративно проявляючи зневагу до норм моральності, в присутності сторонніх осіб публічно оголились та імітували сцени статевого акту.
Підсудний ОСОБА_15 під час судового засідання свою вину у вчиненні злочину, що йому інкримінується, не визнав, зазначив, що злочин він не вчиняв і показав, що 02.11.2009 року він хуліганських дій не вчиняв, громадський порядок не порушував, а проводив заздалегідь сплановану акцію протесту проти діяльності «Національної експертної комісії по захисту моралі», захищаючи право людини на свободу самовиразу та доступу до інформації. Дійсно, 02.11.2009 року він розпочав свою акцію в Маріїнському парку з дівчиною, з якою напередодні познайомився в мережі інтернет. Потім, вони перемістились на майданчик поряд з будівлею Верховної Ради України та наметовим містечком, де вони роздягнулись та почали імітувати сцени статевого акту. Запрошенні на цю акцію журналісти робили фото- та відеозйомку. Під час проведення цих дій до них дійсно підходив свідок ОСОБА_16 який нецензурно коментував їх дії. Більш нікого він не бачив. Коли акція закінчилась і вони одягались, до них підійшли працівники міліції, які їх затримали. Під час його затримання між ним, журналістами та мешканцями наметового містечка виник конфлікт з приводу вчинених ним дій. Вважає, що в його діях є ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185-1 КУпАП, а саме порушення порядку організації та проведення зібрань, мітингів, вуличних походів та демонстрацій. Крім того, вважає, що хуліганські дії відносно нього були вчиненні іншими особами, які намагались зірвати акцію протесту й побити його та журналістів, які були ним запрошенні.
Проте, винність ОСОБА_15 у інкримінованому йому злочині, підтверджується наступними доказами:
- показаннями свідка ОСОБА_16 в судовому засіданні, з яких убачається, що 02.11.2009 року, приблизно о 16 год. 00 хв., коли він знаходився в палатці наметового містечка, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 5 то через вікно він побачив велике скупчення людей та багато журналістів із фотокамерами. Після цього, він побачив як хлопець, як йому потім стало відомо ОСОБА_15 та дівчина зняли із себе весь одяг та будучи повністю голими почали імітувати статевий акт та хизувалися своїми статевими органами, при цьому ОСОБА_15 засовував пальці до статевих органів дівчини, а та підігрувала йому. Журналісти, які стояли поруч, вказані дії фотографували з різних сторін. Коли він побачив таке робиться, то вибіг до них та почав їм робити зауваження. Але на його крики та прохання ті ніяк не реагували, а навпаки ще більше почали імітувати статевий акт та прилюдно показувати свої статеві органи. Крім нього, їх просили припинити показувати таке й інші люди, які проходили повз них, але ті двоє не реагували. Крім того, журналісти, коли побачили, що він вийшов із палатки, то вони відразу почали фотографувати його на фоні вказаного імітованого статевого акту;
- показаннями свідка ОСОБА_17 в судовому засіданні, з яких убачається, що 02.11.2009 року, приблизно о 16 год. 00 хв., коли він знаходився в палатці наметового містечка, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 5, туди зайшов чоловік та повідомив, що на вулиці невідомі чинять якісь протиправні дії. Коли він вийшов на вулицю, то побачив, невідомого хлопця, який був голий без одягу, йому оточуючи робили зауваження, та журналістів із фотокамерами, які його фотографували. Крім того, побачив голу дівчину. Ці молоді люди вели себе ганебно, демонстрували свої статеві органи;
- показаннями свідка ОСОБА_18 в судовому засіданні, з яких убачається,що 02.11.2009 року, приблизно о 16 год. 00 хв., коли вона проходила повз наметового містечка, яке розташоване біля Верховної Ради України, за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 5, то побачила скупчення людей, утому числі й журналістів із фотокамерами. Вона побачила, як хлопець та дівчина, будучи повністю оголені, імітували статевий акт в різних «позах» при цьому хизувалися своїми статевими органами. Стоячі навколо журналісти, вказані дії фотографували. Побачивши це діяння, вона почала кричати, щоб вони припинили, адже крім того, що це відбувалось на вулиці, так ще і в столиці та біля Верховної Ради України, а поруч ще й стояла церква із розп’яттям Хреста, що є просто недопустимо. Крім того, просили їх припинити свої «дії» інші люди, які проходили поруч, але ті двоє не реагували на зауваження та казали, що таке дозволено законом та продовжували цей «сором». Потім, хлопця та дівчину затримали працівники міліції;
- показаннями свідка ОСОБА_19, з яких убачається, що він працює на посаді помічника командиру взводу полку міліції спеціального призначення ГУ МВС України в м. Києві, і в його обов’язки входить охорона громадського порядку поруч Верховної Ради України та контрольно-пропускний режим на територію зазначеної установи. 02.11.2009 року він перебував на чергуванні на Площі Конституції в м. Києві, поруч ВРУ. Приблизно о 15 год. 00 хв. годині, прийшла його зміна чергувати. Разом із ним заступив ОСОБА_20, який перебуває на посаді міліціонера. Приблизно о 15 год. 50 хв., коли він ніс службу, то побачив раніше невідомих йому осіб, чоловічої та жіночої статі, як йому потім стало відомо, чоловіком був ОСОБА_15 Вказані особи поряд з будівлею Верховної Ради України та навпроти наметового містечка, яке розміщено поряд, а саме церкви, будучи повністю роздягненими, імітували статевий акт та привселюдно показували свої статеві органи. Було прийнято рішення затримати тих осіб та припинити вказане порушення громадського порядку. Після цього, він та ОСОБА_20 направились в їх сторону. Коли ОСОБА_15 та дівчина побачили, що вони наближаються, то припинили свої дії та почали швидко одягатись. Коли вони підійшли до них, то він затримав ОСОБА_15, а ОСОБА_20 схопив за руку дівчину. Після цього, поруч них розпочався конфлікт, між журналістами, які там були та жителями вказаного наметового містечка. У подальшому він помітив, як дівчині, яку затримав ОСОБА_20, вдалось втекти в сторону Маріїнського парку. Після цього, про вказану подію було оповіщено чергового по підрозділу, який викликав наряд міліції та слідчо-оперативну групу та ОСОБА_15 було передано останнім;
- показаннями свідка ОСОБА_20 з яких убачається, що він працює на посаді міліціонера полку міліції спеціального призначення ГУ МВС України в м. Києві, і в його обов’язки входить охорона громадського порядку поруч Верховної Ради України та контрольно-пропускний режим на територію зазначеної установи. 02.11.2009 року він перебував на чергуванні на Площі Конституції в м. Києві, поруч ВРУ. Приблизно о 15 год. 00 хв. годині, прийшла його зміна чергувати Разом із ним заступив ОСОБА_19 Приблизно о 15 год. 50 хв., коли він ніс службу, то він побачив раніше невідомих йому осіб, чоловічої та жіночої статі, як йому потім стало відомо, чоловіком був ОСОБА_15 Вказані особи поряд з будівлею Верховної Ради України та навпроти наметового містечка, яке розміщено поряд, а саме церкви, будучи повністю роздягненими, імітували статевий акт та привселюдно показували свої статеві органи. Було прийнято рішення затримати тих осіб та припинити вказане порушення громадського порядку. Після цього, він та ОСОБА_19 направились в їх сторону. Коли ОСОБА_15 та дівчина побачили, що вони наближаються то припинили свої дії та почали швидко одягатись. Коли вони підійшли до них, то ОСОБА_19 затримав ОСОБА_15, а він схопив за руку дівчину. Після цього, поруч них розпочався конфлікт, між журналістами, які там були та жителями вказаного наметового містечка. У подальшому дівчині, яку він затримав, вдалось втекти в сторону Маріїнського парку. Після цього, про вказану подію було оповіщено чергового по підрозділу, який викликав наряд міліції та слідчо-оперативну групу та ОСОБА_15 було передано останнім;
- показаннями свідка ОСОБА_21 під час досудового слідства, які були оголошенні в судовому засіданні на підставі ст. 306 КПК України, з яких убачається, що 02.11.2009 року, приблизно о 16 год. 00 хв., коли він знаходився в палатці наметового містечка, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 5, туди зайшов чоловік та повідомив, що на вулиці двоє осіб повністю голі імітують статевий акт. Коли він вийшов на вулицю то побачив, що повністю голих невідомих хлопця та дівчину, які були голі без одягу та журналістів із фотокамерами, які його фотографували, до них підходили сторонні люди (т. 1 а.с. 83);
- даними, які містяться в протоколі огляду місця події від 02.11.2009 року, з яких убачається, що місцем огляду був майданчик розташований з правої сторони від входу до Верховної Ради України за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 5 (т. 1 а.с. а.с. 6-7);
- речовими доказами по справі – роздруківками із інтернет сайту www.photo.unian.net/rus/themes/15236 (т. 1 а.с.а.с.69-73,74);
Зазначенні докази по справі повністю узгоджуються з даними, які містяться в показаннях особи, яка була допитана під час досудового слідства як ОСОБА_22 (т. 1 а.с. 79).
Оцінюючи зазначене, суд приходить до висновку про те, що винність ОСОБА_15 у вчиненні злочину, що йому інкримінується, доведена повністю, а його умисні дії правильно кваліфіковані за ст. 296 ч. 2 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось винятковим цинізмом, вчиненими групою осіб.
Твердження підсудного ОСОБА_15 та захисту, що він хуліганських дій не вчинював, громадський порядок не порушував, а в його діях є ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185-1 КУпАП, а саме порушення порядку організації та проведення зібрань, мітингів, вуличних походів та демонстрацій, оскільки на їх думку у ОСОБА_15 не було умислу на вчинення хуліганства, а був умисел провести акцію протесту, суд розцінює, як такі, що мають за мету допомогти ОСОБА_15 уникнути кримінальної відповідальності.
Так, сам ОСОБА_15 та усі свідки по справі, у тому числі, які були допитані в суді за клопотанням підсудного ОСОБА_15 та захисту, а саме ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 підтвердили, що ОСОБА_15 та дівчина демонстративно роздягнулись та публічно оголились та почали імітувати сцени полового акту перед будинком Верховної Ради України- в громадському місці, при цьому громадяни виражали своє обурення діями ОСОБА_15 та дівчини.
Зазначенні докази підтверджуються даними, які були надані підсудним ОСОБА_15 та захистом.
Зокрема, п. 5 ч. 2 Постановою Пленуму Верховного Суду України № 10
від 22.12..2006 р. «Про судову практику у справах про хуліганство» хуліганством, яке супроводжувалось винятковим цинізмом, можуть бути визнані дії, поєднані з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, у тому числі й проявом безсоромності чи грубої непристойності.
Обставин, які пом’якшують покарання відповідно до вимог ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжує покарання підсудному відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При обранні міри покарання підсудному суд враховує наступні обставини справи:
- ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, передбачених ст. 296 ч. 2 КК України, який віднесений кримінальним законом до категорії злочинів середньої тяжкості;
- особу ОСОБА_15, який постійно не проживає на території України, працює, за місцем роботи характеризується позитивно, не одружений, раніше не судимий, перебуває на консультативному обліку у лікаря психіатра з приводу заїкання, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває,
На підставі викладеного суд, враховуючи вимоги ст. 65 КК України щодо загальних норм законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вимоги п. 14 абз. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22.12.2006 року « Про судову практику у справах про хуліганство» щодо призначення покарання особам, які вчинили хуліганство, вимоги Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_15 враховуючи тяжкість вчиненого ним злочину, його особу та усі обставини справи, можливо тільки в умовах здійснення за ним нагляду, а тому необхідно призначити підсудному ОСОБА_15 покарання у вигляді обмеження волі ближче до нижчої межі встановленої санкцією статті КК України.
Суд, при призначенні покарання підсудному ОСОБА_15 у виді обмеження волі, враховуючи тяжкість вчиненого ним злочину, його особу, зокрема вік підсудного, відсутність пом’якшуючих та обтяжуючих обставин, ставлення підсудного до вчиненного, не дійшов до висновку про можливість виправлення підсудного без відбування покарання. Тому, суд прийняв рішення не звільняти підсудного від відбування покарання з випробуванням.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 81 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України,-
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_15, визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 296 ч. 2 КК України, і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
Зарахувати в строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_15, відповідно до вимог ст. 72 КК України, термін його затримання та перебування під вартою з 02.11.2009 року по 18.12.2009 року.
Речові докази по справі, які знаходяться при матеріалах справи, – залишити зберігатись при матеріалах справи.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_15 до вступу вироку в законну силу залишити без зміни у вигляді особистої поруки.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя В.В. Підпалий

источник